French-German political alliance

By Frederick Deligne, Nice-Matin, France

Twitter a truly global tool with 72% of accounts outside of the U.S.

Click on the map to enlarge

Twitter is growing in popularity across the world, with U.S. accounts now representing just slightly more than one quarter (28.1 percent) of the total Twitter population, according to new data.

With 33.3 million accounts, Brazil now outranks Japan (29.9 million accounts) as the second most Twittering country, but Japanese remains the second most used language on Twitter after English, according to Paris-based social media research company Semiocast.

Semiocast said it analyzed the explicit and implicit location data, along with the activity levels, of 383 million Twitter profiles created before January 1, 2012.

The U.S. still has a commanding lead as the country with the most accounts (107.7 million accounts in total), but its global share is shrinking as users around the world sign on to the service.

Folks in the Netherlands, meanwhile, bested their Japanese and American peers in terms of activity, and are the most active people on the information network, Semiocast found. Thirty three percent of accounts located in the Netherlands tweeted at least one public update between September 1 and November 30, 2011 — that’s six percent higher than the global average.

As the nearly six-year-old Twitter continues its international expansion, it will face a variety of challenges, including legal discrepancies around freedom of speech. Twitter recently added the capability to withhold tweets from users in a particular country, while leaving them accessible to users elsewhere, should it need to comply with tweet takedown orders.

Twitter did not immediately respond to a request for comment on Semiocast’s data.

Photo credit: Eric Fischer/Flickr
Jennifer Van Grove 

Source - Venture Beat

7 ways to fix unemployment

Level of unemployment in the world

Unemployment is regarded to be one of the biggest concerns in the world, even more overriding than climate change or terrorism. More than 200 million people globally are out of work, a record high figure for the global economy. Unemployment is related to high suicide rates, crime and violence, unhappiness, bad environment practices.

Below are outlined draft steps targeted at fixing the issue of global unemployment. They could appear to be pretty bold and unreal. Nevertheless, I believe that only bold steps and extraordinary measures are able to tackle such urgent problem as unemployment.

1. Migration. To open interstate borders to all persons who are willing to emigrate and be capable of passing the exam on knowledge of language, history, geography, culture of a country. Thus, the main criteria to get a a foreign visa or work permit are not financial or professional, but willingness to adapt to a new country and accept foreign values. Security verification is not to be waived. But it must be executed on the final stage of the process which should be short (not more than three month). Opening interstate borders will decrease pressure on unemployment-stricken economies and boost the host economies. However, immigrants will not be entitled to demand social payments during one year. In such a way, host economies will not be burdened by social payments. If an immigrant do not find a job within three months since arrival to a host country, one must leave the country.

2. Entrepreneurship. To set up special state funds for unemployed who want to establish one’s own business. Those funds must offer interest-free or low-interest loans. If a country lacks cash for such loans, international monetary organization or big businesses should provide such kind of interest-free loans or fellowships. The special focus must receive hi-tech and green businesses. One should remember that small businesses account for the majority of job places in the developed world.

3. Primary Education. To introduce special school courses to define which disciplines fit best child’s skills so that to properly choose career path. Also such courses must provide information on the most demanded jobs in the market. Nowadays the majority of school graduates lack long-term vision of labor market. As a result, there are huge imbalances in the world labour market and many people devote their lives to jobs which they show no interest in.

4. Higher Education. To introduce special courses in universities which teach students how to find job and compose one’s CVs.

5. Higher education. To establish a special body within each faculty of university/college and even schools which deal with establishing partnership between potential employers and students. Such body must help students to find a relevant job during studying.

6. A reform of unemployment insurance. To put into effect a reform that links unemployment compensation to searching for a new job. Refusal by an unemployed person to take an “acceptable” job offer automatically results in the end of state support for him or her. An unemployed person must accept a “comparable” job for the first six months of unemployment, and must take any job on offer after eighteen months on the dole or lose state benefits.

7. To start structural reforms in unemployment-stricken economies. Though not creating jobs in a short-term perspective, it is essential for boosting future productivity and flexibility which will contribute to long-term employment opportunities.

To eliminate unemployment is out of reach task, but to reduce it as much as possible is an urgent requirement for every government. Without fixing unemployment, the present economic order is doomed.

Nuclear Iran hard to get

By Tom Janssen, The Netherlands

Pressure buidling on Iran

Source - By Patrick Chappatte, The International Herald Tribune

Hirsh Goodman on the future of Israeli-Palestinian relations

HIRSH GOODMAN is a senior research associate at the Institute for National Security Studies at Tel Aviv University.

He firmly believes in a multi-state solution. He think a one-state solution would be a recipe for continued conflict.

"Ultimately, the resolution is going to look like Switzerland. There are going to be three independent sovereign nations; Gaza, governed by Hamas, until they decide otherwise; Israel, with its majority Jewish population and minority Arab population; and Palestine with its ’67 borders. There will be three sovereign states with a federal governing body to deal with issues like traffic protocol and so on. Israel has to negotiate separately with Gaza and with the PA. Gaza and Hamas want a ceasefire and the PA wants peace".

In my point of view, it's an impossible solution. Unfortunately.

Switzerland is a nation united around Christian values (despite of two different branches: Catholics and Protestants), around common enemies. Modern Israel is a nation of two religions: Islam and Judaism. And there are no common foe for Palestinians and Jews. For now, it would be better to divorce peacefully and live in peace.

Is English or Mandarin the language of the future?

English has been the dominant global language for a century, but is it the language of the future? If Mandarin Chinese is to challenge English globally, then it first has to conquer its own backyard, South East Asia. How is it going now? Let's discover the cases from Malaysia, Singapore and Vietnam.

In Malaysia's southernmost city of Johor Bahru, the desire to speak good English has driven some children to make a remarkable two-hour journey to school every day.

Nine-year-old Aw Yee Han hops on a yellow mini van at 04:30. His passport is tucked inside a small pouch hung around his neck.

This makes it easier for him to show it to immigration officials when he reaches the Malaysian border.

His school is located on the other side, in Singapore, where unlike in Malaysia, English is the main language.

It's not your typical school run, but his mother, Shirley Chua thinks it's worth it.

"Science and maths are all written in English so it's essential for my son to be fluent in the language," she says.

An estimated 15,000 students from southern Johor state make the same bus journey across the border every day. It may seem like a drastic measure, but some parents don't trust the education system in Malaysia - they worry that the value of English is declining in the country.

Since independence from the British in 1957, the country has phased out schools that teach in English. By the early 1980s, most students were learning in the national language of Malay.

As a result, analysts say Malaysian graduates became less employable in the IT sector.

"We've seen a drastic reduction in the standard of English in our country, not just among the students but I think among the teachers as well," says political commentator Ong Kian Ming.

Those who believe that English is important for their children's future either send their kids to expensive private schools or to Singapore, where the government has been credited as being far-sighted for adopting the language of its former colonial master.

Nearly three-quarters of the population in Singapore are ethnic Chinese but English is the national language.

Many believe that this has helped the city state earn the title of being the easiest place to do business, by the World Bank.

However, the dominance of English is now being challenged by the rise of China in Singapore.

The Singapore Chinese Chamber Institute of Business has added Chinese classes for business use in recent years.

Students are being taught in Mandarin rather than the Hokkien dialect spoken by the older Chinese immigrants.

These courses have proved popular, ever since the government began providing subsidies for Singaporeans to learn Chinese in 2009 during the global financial crisis.

"The government pushed to provide them with an opportunity to upgrade themselves so as to prepare themselves for the economic upturn," says chamber spokesperson Alwyn Chia.

Some businesses are already desperate for Chinese speakers.

Lee Han Shih, who runs a multimedia company, says English is becoming less important to him financially because he is taking western clients to do business in China.

"So obviously you need to learn English but you also need to know Chinese," says Mr Lee.

As China's economic power grows, Mr Lee believes that Mandarin will overtake English. In fact, he has already been seeing hints of this.

"The decline of the English language probably follows the decline of the US dollar.

"If the renminbi is becoming the next reserve currency then you have to learn Chinese."

More and more, he says, places like Brazil and China are doing business in the renminbi, not the US dollar, so there is less of a need to use English.

Bilingualism

Indeed, China's clout is growing in South East Asia, becoming the region's top trading partner.

But to say that Mandarin will rival English is a "bit of a stretch", says Manoj Vohra, Asia director at the Economist Intelligence Unit.

Even companies in China, who prefer to operate in Chinese, are looking for managers who speak both Mandarin and English if they want to expand abroad, he says.

"They tend to act as their bridges."

So the future of English is not a question of whether it will be overtaken by Mandarin, but whether it will co-exist with Chinese, says Vohra.

He believes bilingualism will triumph in South East Asia.

It is a sound economic argument, but in Vietnam's case, there is resistance to learning Mandarin. 

The country may share a border with China, but the Vietnamese government's choice to not emphasise Mandarin is an emotional one, says leading economist Le Dang Doanh.

Shirley Chua fears her son's English will suffer in the Malaysian school system.

"All the streets in Vietnam are named according to generals and emperors that have been fighting against the Chinese invasion for 2000 years," he says.

Tensions flared up again last May over the disputed waters of the South China Sea.

Anti-Chinese sentiment means that young Vietnamese are choosing to embrace English - the language of a defeated enemy. Many families still bear the psychological scars from the Vietnam War with the United States.

Yet there is no animosity towards English because the founding father of Vietnam, Ho Chi Minh, made a clear distinction between the so-called American imperialists who were bombarding Vietnam and the American people, says Le Dang Doanh.

Many Vietnamese who have lost family members during the war are now studying in America, he says.

"We never forget any victim in the past but in order to industrialise and normalise a country, Vietnam needs to speak English."

The Vietnamese government has an ambitious goal to ensure all young people leaving school by 2020 will have a good grasp of the English language.

But it's not hard for young Vietnamese to accept English. For some, the language offers a sense of freedom in Vietnam, where the one-party communist state retains a tight grip on all media. 

In a public square in central Hanoi, a group of young men are break-dancing to the pulsing beats of western hip hop. Ngoc Tu, 20, says he only listens to English music.

"The Ministry of Culture has banned a lot of [Vietnamese] songs and any cultural publications that refer to freedom or rebellion but... English songs are not censored."

It is debatable whether English or Mandarin will dominate in South East Asia in the future. There are arguments for both on the economic front.

But culturally, there is no dispute.

Even Mandarin language enthusiasts like Singaporean businessman Mr Lee, says that English will remain popular so long as Hollywood exists.

The success of movies such as Kung Fu Panda, an American production about a Chinese animal, has caused a lot of anxiety in China, he says.

There have been many cartoons in China about pandas before, but none had reached commercial success, says Mr Lee.

"The moment Kung Fu Panda hit the cinemas everybody watched it. They bought the merchandise and they learned English."

PERSONAL OPINION
Robert Lane Greene Author of You Are What You Speak:
The assumption that Mandarin will grow with China's economic rise may be flawed. Consider Japan which, after spectacular post-war economic growth, became the world's second-biggest economy. The Japanese language saw no comparable rise in power and prestige.

The same may prove true of Mandarin. The character-based writing system requires years of hard work for even native speakers to learn, and poses a formidable obstacle to foreigners. In Asia, where China's influence is thousands of years old, this may pose less of a problem. But in the West, even dedicated students labour for years before they can confidently read a text of normal difficulty on a random topic.

Finally, many languages in Asia, Africa and the Amazon use "tones" (rising, falling, flat or dipping pitch contours) to distinguish different words. For speakers of tonal languages (like Vietnamese) learning the tones of Mandarin poses no particular difficulty. But speakers of non-tonal languages struggle to learn tones in adulthood - just ask any adult Mandarin-learner for their funniest story about using a word with the wrong tone.

Source - BBC

Ярослав Грицак: "Нова революція висить у повітрі"

Вiдомий iсторик змоделював сценарiї можливих подiй

В Україні можлива нова революція. Адже протестні настрої, які наростають у суспільстві, дуже схожі на ті, що охопили торік арабські країни. Так вважає знаний історик i науковець Ярослав Грицак. 

На його переконання, влада втратила інстинкт самозбереження, і змiнити її насправді нескладно. Але для того, щоб “перезавантажити” Україну, до влади має прийти вмотивована й рішуча еліта, котра знає, що і як треба робити.

Докладніше про це -– в інтерв'ю "Експресу" з Ярославом Грицаком.

-- Що підштовхнуло вас до висновку про те, що в Україні ймовірна нова революція?

-- Мій висновок не є оригінальним. Подивіться, про що пишуть в інтернеті, які книги мають провідні позиції у списку найбільш розпродуваних видань книгарень "Є". Про протести говорять, про них думають. Зауважте, як часто сьогодні вживають слово "Майдан". Ми вже мали Майдан учителів, підприємців, "чорнобильців", "афганців", а недавно -– і Майдан користувачів інтернету.

-- Так, але ж водночас часто чуємо про те, що українці збайдужіли до політики, тому нового Майдану очікувати не слiд. Хiба не так?

-- Приблизно те саме говорили перед Помаранчевою революцією: ситуація безнадійна, народ байдужий. Політологи змагалися між собою у песимістичних прогнозах. А минуло кілька місяців, і цей нібито байдужий народ вийшов на вулицю.

Дозволю собі порівняння: якби пророкування революції в Україні прирівняти до ставок на футбольні матчі, то мій прогноз був би 6:4 або навіть 7:3. Не хочу бути погано зрозумілим: історики не пророкують майбутного, вони лише пробують з'ясувати можливі сценарії розвитку подій. А сценарій тут такий, що в сучасному світі революції стаються дедалi частіше. За підрахунками, у ХХ столітті революції були приблизно двічі на рік. За перших 10 років цього століття пропорція зросла до чотирьох революцій на рік.

Старше покоління у цій країні виховано на міфі Великої Жовтневої революції 1917 року, котра, своєю чергою, у свідомості більшовиків розвивалася за сценарієм Великої Французької революції 1789-го. Зауважте, в обох випадках ключовим словом є "Велика": мовляв, революція -– то щось велике, епохальне, як вибух вулкана або землетрус. Історики ж знають, що насправді революції є банальним явищем. Вони стаються, як корки на дорогах: не регулярно, але часто.

Якщо ж ідеться конкретно про теперішню українську владу, то проблема з нею така, що вона ігнорує або ж не знає цих суспільних тенденцій. Вона й далі думає, що революція може бути тільки "Великою" і раз на сто лiт. А якщо вона так думає, то шанси нової "банальної" революції збільшуються.

-- Нинішню ситуацію в Україні ви у своїх коментарях називаєте ще гіршою, аніж за Кучми. Чому?

-- За Кучми -- яким би корупційним той режим не був -– існувало негласне правило: опозицію не саджають у тюрми. Всі розуміли, що нині ти при владі, а завтра можеш бути поза нею. Кучма розумів, що в цій країні ніхто не може взяти владу навічно. Нинішня ж влада діє так, ніби прийшла років на сто. І почала з того, що посадила в тюрму своїх головних опонентів -- Юлію Тимошенко та Юрія Луценка.

Прихід до влади Януковича відтворює логіку розвитку революції, коли на хвилі революційних розчарувань до влади приходить контрреволюція, яка нічого не забула, але нічого й не навчилася. Януковича і його команду губить ще специфічний "донбаський синдром": вони думають, що усією Україною можна керувати, як Донбасом, за російським варіантом. А Україна -– то не Росія. Кучма принаймні це розумів і навіть книжку про те написав. Нині ж жартують, що Януковичу час писати книжку "Україна -– не Єгипет".

На переконання деяких політологів, Україна ще ніколи не мала такого слабкого режиму, як теперішній. Знаю одного закордонного посла, котрий кілька місяців тому зателефонував нашому міністрові закордонних справ, привітати його з великим "досягненням" -- з тим, що Україна за дуже короткий час зуміла ізолювати себе водночас від Москви, Брюсселю та Вашингтону. Посол сказав: "Таке ще нікому не вдавалося – ви зробили справжній переворот у міжнародній політиці!"

Влада так активно ізолює себе від власного суспільства i зовнішнього світу, що не надивуєшся, як швидко вона втрачає інстинкт самозбереження.

-- Вiд початку виборці Західної України з недовірою ставилися до Віктора Януковича як Президента. Тим часом на сході йому ще донедавна довіряли. Як вважаєте, чому він так втрачає нині рейтинг по всій країні?

-- На заході він ніколи не мав довіри і, припускаю, не матиме. Інша річ на сході. Тут на Януковича покладали певні надії, бо вважали, по-перше, що він свій, по-друге, що влада, яка прийшла після Помаранчевої революції, є кращою, ніж попередня (бо гіршу від “помаранчевої” влади складно було собі уявити), по-третє, що їй вдасться владнати відносини з Росією, вирішити газові проблеми, по-четверте, поремонтувати будинки, дороги, школи і так далі. Тепер бачимо, що насправді жодна з цих надій не справдилася. Навпаки, люди переконалися: єдине, що вдається чинній владі, -- це себе збагачувати.

Одна з ознак революційної ситуації: влада втрачає легітимізацію -- тобто виправдання, навiщо прийшла до керма держави. Тепер вона не має легітимізації ні на заході України, ні на її сході, ні в Брюсселі, ні в Москві, ні у Вашингтоні.

-- Але чи була б така революція благом для країни?

-- Тут я більш обережний у прогнозах. Україна від 2004 року вступила в такий розвиток подій, коли кожна нова влада гірша за попередню. Не відкидаю сценарію, коли після скинення Януковича матимемо ще гіршу ситуацію. Українцям треба припинити таку погану черговість подій, коли в їхніх руках революційні вила перетворюються на постреволюційні граблі.

-- Якої ж революції потребує Україна?

-- Я, і не тільки я, вважаю, що перед політичною революцією має відбутися революція цінностей. Україна потребує "перезавантаження", тобто гри за новими правилами. Я не вважаю, що ці правила мають бути якісь унікальнi. На щастя, українцям не треба відкривати Америки чи  винаходити велосипеда. Подивіться на сусідню Польщу, "чемпіона від революцій", чи на більш далеку Грузію. Або ж на постфранківську Іспанію, або постнацистську Німеччину. Усім цим країнам рано чи пізно вдалося перервати ту погану послідовність i запровадити просту формулу -- "ринок плюс демократія". Звичайно, ця формула не є ідеальною, вона також дає збої i провокує нові кризи. Але ці кризи не є революційними, їх вирішують у рамках один раз запущеного механізму.

Щоб “перезавантажити” Україну, до влади має прийти вмотивована i рішуча еліта, котра знає, що і як треба робити. Це, власне, вона є носієм нових цінностей і, користаючи з доступу до державних ресурсів (школи, мас-медіа і так далі), поступово поширює ці цінності на все суспільство.

-- Кому належатиме головна роль у нових протестах?

-- Думаю, що арабський світ, а віднедавна Росія показують нам нову тенденцію: вирішальну роль у революціях, масових протестах відіграють не партії, а громадські рухи. Подібні процеси сьогодні є в Україні: стара опозиція слабка і роз’єднана, зате міцніють громадські рухи. Головна проблема: цим рухам бракує солідарності. Виходять протестувати на вулиці підприємці -– всі iншi підтримують, але мовчать. Те саме сталося з учительським Майданом, рухами "чорнобильців" чи користувачів ex.ua. А логіка має бути така, як у випадку польської "Солідарності" 1980-х років: нинi страйкують робітники, але їх підтримують і лікарі, і вчителі, і навіть професори.

Треба розуміти: революція -– не від солодкого життя. Це є хвороблива реакція на суспільні недуги, схожа на те, як температура тіла підвищується від вірусу. Боюся, що за чинного режиму українські хвороби вилікувати не вдасться, бо сам режим хворобливий. Питання в тому, чи суспільство, яке хоче жити нормальним життям, може саме себе вилікувати.

-- Як розцінюєте останні президентськi призначення у силових структурах: Калініна -- головою СБУ та Саламатіна -- міністром оборони?

-- Я не політолог, щоб аналізувати ці рішення, але як історик скажу: влада, яка так нерозумно поводиться, найімовірніше, добровільно не здасться. Вона робитиме все, аби втриматися силою, і щоб на ту "силу" можна було обпертися та їй довіряти.

-- Якого характеру можуть набути нові протестні події?

-- Характер революції більшою мірою визначає влада, а не опозиція. Зрозуміло, нинішнє керівництво держави не готове віддати владу мирно -– бо воно само підготувало такий сценарій, коли з влади йдеш просто в тюрму. Тому загроза, що проллється кров, є, її не можна ігнорувати. Але, з iншого боку, хочу звернути увагу на таке: згідно зі статистикою, сайт ех.uа за одну секунду відвідало близько 120 тисяч людей.

Кожен фахівець iз питань внутрішньої безпеки скаже, що жодне військо, жодна поліція не зможуть упоратися з натовпом, який збирається в одному місці і нараховує 100 тисяч осіб. Питання мирної революції полягає в тому, чи вдасться зібрати цих сто тисяч. Потенційно -– так. Адже кількість обурених роботою чинного уряду сягає уже мільйонів.

Важливо перетворити протести кількох тисяч людей на організовану дію в один час і в одному місці.

-- Як треба діяти, аби -- в разі революції -- не змарнувати шансу на позитивні зміни в країні?

-- Найбільше сподівань у нинішній ситуації дає виникнення різних громадських організацій по всій Україні, які посилено розмірковують над стратегію розвитку цієї держави. Особисто для мене найбільш відрадною надією є ініціатива "1 грудня", яка зібрала поважних громадських діячів разом iз лідерами головних українських Церков. Ці люди тоді закликали власне до морального спротиву чинному режиму.

Для російського чи українського урядiв не є великою проблемою “посадити” лідера опозиції -– як-от Ходорковського чи Тимошенко. Проблема для нього виникає, однак, тоді, коли йому протистоїть зорганізоване громадянське суспільство, де є сотні й тисячі потенційних лідерів: спробуй їх усіх вияви й пересади!

-- Кому ж маємо довіряти?

-- Американський історик Олександр Мотиль колись навів такий приклад: найбільший вплив в Америці в боротьбі за громадянські права негрів мав Мартін Лютер Кінг. Він не був політиком, а лідером великого громадського руху, який об'єднався не за ідеологією, а за спільними цінностями: ніхто не має права позбавляти людину її гідності. Проблема для Януковича полягає у тому, що громадський рух в Україні нині має десятки потенційних Мартінів Лютерів Кінгів.

Пригадайте: в одному зі своїх віршів Шевченко писав, що найбільше боїться, як окрадену й нещасну Україну пробудять тоді, коли вона не буде до цього готова. Щось приблизно таке сталося 2004 року. Тоді Україна не мала якісної еліти, а суспільство дещо наївно вирішило, що все можна віддати на відкуп політикам. Але незабаром виявилося, що хоч би які добрі ці лідери були, вони, прийшовши до поганої влади, рано чи пізно зіпсуються.

З огляду на це i поразка Ющенка, і перемога Януковича є для нас ніби подарунками Божими: вони дають нам шанс помудрішати. Треба перестати довіряти лише лідерам і почати довiряти собi.

Наталія ВАСЮНЕЦЬ

Джерело - Експрес

Теми, пов'язані з Україною:
Уявлення про українців у Європі

The Twitter stories which made the history

• Online activist and Google executive Wael Ghonim became a hero for Egypt’s anti-government movement after he sent a tweet that would forever change his life: "I said one year ago that the Internet will change the political scene in Egypt and some friends made fun of me." Ghonim was later blindfolded and detained for 12 days for organizing protests against the Mubarak government. His disappearance became a main focus of the protests in Cairo. After he was released he said, "If you want to liberate a government, give them the Internet.”

• When computer programmer Shohaib Athar, 33, woke up in the middle of the night after hearing hovering helicopters, he turned to Twitter. Little did he know he had inadvertently live-tweeted the military raid on the Osama bin Laden compound. “Helicopter hovering above Abbottabad at 1AM (is a rare event),” Athar said. His message later received global media attention.

• Stefanie Gordon was on a plane from New York to Palm Beach, Fla. when she took a few pictures and a video of the Space Shuttle Endeavour soaring into the sky from a whole new viewpoint. After she posted them to Twitter, her pictures became a media sensation. “Here's another Photo of the shuttle from my plane. http://twitpic.com/4yg6hs,” Gordon tweeted.

• Turkish TV news anchor Okan Bayulgen used Twitter to send along emergency information after a 7.2-magnitude earthquake hit Van, Turkey in October. One of his Twitter followers tweeted him the address of people still trapped. Bayulgen sent the message to relief workers who were able to rescue two people trapped in the rubble.

Source - Mashable

Quebecoises sont en desaccord avec la politique d'Ottawa

Les résultats dérnières du sondage Angus Reid qui publiés dans le numéro courant du magazine L'actualité sont alarmantes par l'integrité du Canada. A la question de savoir si le Canada est sur la bonne ou la mauvaise voie, seul le Québec répond majoritairement par la négative.

Solution? Rupture avec Ottawa? Signe énième des ambitions souverainistes?

Russia's Inevitable Customs Union in Central Asia

D. Medvedev (R) with Kyrgyz President A. Atambayev in Moscow

Summary

Kyrgyzstan has officially applied to become the next member of the Russia-led Customs Union, an institution designed to entrench Russia's economic and political influence in its former Soviet territory. Although joining the union will harm the Kyrgyz economy in many respects, not joining could motivate Russia any of the several levers it has in Kyrgyzstan. Other Central Asian countries are watching Kyrgyzstan carefully, as its membership in the Customs Union likely will lead to their eventual membership.

Analysis

Kyrgyzstan has applied for membership in the Customs Union, an economic and geopolitical entity Russia is using to expand its influence in its former Soviet territory (current members are Russia, Belarus and Kazakhstan). In some ways, Customs Union membership will hurt the Kyrgyz economy -- higher tariffs will be imposed, and Kyrgyzstan will lose some autonomy in making foreign trade decisions. However, abstaining from the Customs Union would be riskier than joining because Moscow already has a great deal of leverage over Bishkek. More important, Kyrgyzstan's membership will enable Russia to more easily pressure other Central Asian countries -- Tajikistan, Turkmenistan and Uzbekistan -- into joining the union.

Effects on the Kyrgyz Economy

Unlike the other Customs Union members with robust exporting economies, Kyrgyzstan is reliant on imports. Kyrgyzstan is not economically self-sufficient; it depends on Russia, China and its Central Asian neighbors to fulfill its basic needs. Russia provides almost 34 percent of Kyrgyzstan's imports -- and nearly 70 percent of its petroleum -- and as Kyrgyzstan's main export recipient, purchases 17.3 percent of Kyrgyz exports. China is another major trade partner. Kyrgyzstan imports electronics, meats, clothing and produce, and exports 75 percent of these inexpensive Chinese goods to other Central Asian countries and to Russia. Uzbekistan sends natural gas to Kyrgyzstan's cities and its northern and southern regions, and Kazakhstan provides 5-7 percent of Kyrgyzstan's petroleum supplies.

Joining the Customs Union will affect the import-oriented Kyrgyz economy in several ways. As a member, Kyrgyzstan will have to use the union's average tariff rate of 10.6 percent -- more than twice Kyrgyzstan's current 5.1 percent tariff. Value-added tax (VAT) will also increase with Customs Union membership; Kyrgyzstan's current VAT rate is 12 percent, but the union's is 17 percent. These higher tariffs are meant to facilitate trade within the union and make it more difficult to trade outside the bloc. However, higher import fees mean higher prices for consumer goods, including automobiles, medicines, computers and clothing, imported from non-Customs Union member countries. This will diminish Kyrgyzstan's ability to import and re-export inexpensive Chinese goods. (The price increase for Chinese imports likely will even affect Kyrgyzstan's black market.) China sees Kyrgyzstan as an important market because its role as a re-exporter creates a trade corridor in Central Asia, but Kyrgyz participation in the Customs Union would undermine the corridor's importance.

Customs Union membership will also affect Kyrgyzstan's freedom to control its own foreign trade policies. Members of the bloc's governing body, the Customs Union Commission, do not have an equal say in making decisions. Currently, Russia has 57 percent of the votes, while Kazakhstan and Belarus each have 21.5 percent. Kyrgyzstan will have to check with other union members and get Russia's approval before making policy decisions on foreign trade.

Kyrgyzstan's membership in the Customs Union could also jeopardize its relationship with the World Trade Organization (WTO). Kyrgyzstan is the only Central Asian country with WTO membership, but joining the Customs Union would conflict with its responsibilities as a WTO member. The Kyrgyz government knows that even if it joins the union in 2012 its membership will not activate for another two to three years, so it has time to sort through the details and come up with a solution to the dilemma. Bishkek could withdraw from the WTO or ask for an adjustment of WTO rules (Russia was able to join the WTO despite being in the Customs Union, though Kyrgyzstan's circumstances are different since it was in the WTO first).

Kyrgyzstan's Perspective on Membership

Bishkek knows that Customs Union membership will create problems, but it also knows that not joining the bloc will come with a price. Kyrgyzstan likely would face pressure from Customs Union member countries, particularly Russia, which has numerous levers in Kyrgyzstan. Not only do the countries share strong economic ties, but Russia also guarantees Kyrgyzstan's security. Kyrgyzstan is a member of the Russia-led Collective Security Treaty Organization, and Russia has several military installations on Kyrgyz soil -- including an airbase at Kant for which Russia pays rent. Furthermore, many Kyrgyz workers in Russia send home remittances, and Russia provides Kyrgyzstan with loans and grants.

Perhaps the most obvious lever Russia has in Kyrgyzstan is energy. In 2010, Russia increased tariffs for its fuel exports to Kyrgyzstan, which put pressure on then-leader Kurmanbek Bakiyev, who was ousted in a Russia-supported revolution. Current Kyrgyz President Almazbek Atambayev persuaded Moscow to drop the tariffs, but there is nothing preventing Russia from imposing tariffs again. As it has done with other countries, such as Ukraine, Russia could even sever energy supplies retributively. However, if Bishkek complies with Moscow's wishes and joins the Customs Union, Russia could offer concessions instead, such as increased financial aid or lowered energy prices.

Atambayev understands the risks of resisting Russia, but there are other factors to consider. The Kyrgyz opposition is suspicious of the Customs Union, and its leaders have spoken out against rushing into membership. Given Kyrgyzstan's political and social volatility, Atambayev will have to maneuver carefully. Kyrgyzstan's domestic political and security situation in 2012 will certainly be a factor in the pace at which membership proceeds.

Central Asia's Likely Course

After Kyrgyzstan, the country most likely to join the Customs Union is Tajikistan. Dushanbe already has expressed interest in the union, and its economic and security dependence on Moscow makes it easy for Russia to persuade. However, Tajikistan has not yet started any official processes to join the bloc, and Moscow has made it clear that Kyrgyzstan must join first. Once it joins, Tajikistan will feel many of the same economic effects of membership that Kyrgyzstan will experience, since both countries have import-heavy economies.

When Kyrgyzstan and Tajikistan join the Customs Union, Uzbekistan will find itself almost entirely surrounded by Customs Union members. Uzbekistan thus far has shown no interest in joining the bloc; in fact, it has criticized the union, calling it a method of politically motivated integration. Uzbekistan's neighbor, Turkmenistan, has remained quiet on the issue and previously has endured economic hardship just to preserve its isolation and independence. While Kyrgyzstan and Tajikistan go through the membership process, Turkmenistan and Uzbekistan will have time to resist the union. But once the union closes in on them geographically, the last two holdouts in Central Asia could become easier for Russia to pressure into membership.

It is unclear how long Turkmenistan and Uzbekistan will be able to resist joining the Customs Union, but resistance most likely will be short-lived. If most of the Central Asian countries are in the union, it will be difficult economically and politically to remain outside the institution.

The Customs Union is one phase of Russia's plan to exert its influence in its near abroad; the next phases are the creation of a Common Economic Space and the Eurasian Union. Moscow does not want to re-create the Soviet Union, as that entity proved infeasible. Rather, it wants to build a system in which it can influence its former Soviet republics without being responsible for the day-to-day domestic workings of each state. Though Moscow will encounter some resistance, its resurgence into Central Asia will move forward, and Kyrgyzstan's membership in the Customs Union is a crucial step.

Source - Stratfor

Уявлення про українців у Європі

У більшості людей існують спрощені уявлення про ту чи іншу державу. У наших сусідів також є свої уявлення про Україну.

Для росіян південна та східна Україна - це насправді ... південна Росія. У центральних та східних українців - розлад особистості. Напевно через бажання рухатися у напрямку, зворотньому від Росії. Детальніше у "Європа очима росіян"

Для поляків Україна - це колишня колонія. Гадаю, що прогнозовано. Детальніше у "Європа очима поляків"

Для турків - бордель. Напевно, не дає спокою історія Роксолани. Детальніше у "Європа очима турків"

Німці розглядають Україну як транзитну для газу територію. Холодні німецькі зими не дають думати про щось інше. Детальніше у "Європа очима німців"

Французи взагалі сумніваються, чи є така держава, як Україна. Дається взнаки відсутність України у геополітичному мисленні Наполеона. Детальніше у "Європа очима французів"

Країною дівчат із заплетеним волоссям називають Україну італійці. Припускаю, що через Юлію Тимошенко? Детальніше у "Європа очима італійців"

Врешті-решт, для Ватикану українці - це брати, що збилися зі шляху. Детальніше у "Європа очима Ватикану"

Ось так і складається загальна картина. Пожинаємо плоди активної публічної дипломатії незалежної України.

Where to find money for Italian economy?

I see two possible sources:

• Tax evasion cost the Italian state more than €100bn a year. It's a huge figure. So deal with reducing it.

• 20 per cent of Italian real estate is estimated to be owned by the Church and the Vatican. Its more than 100,000 properties include almost 9,000 schools, 2,300 museums and libraries, 4,700 clinics and hospitals, and numerous hotels, stores and travel agencies. Impose taxes on church and the Holy See. They should share the burden of crisis with the ordinary people. If Mario Monti's government manages to make it a law, Italy will get 100 mln Euros per year.

The geography of prejudice. Asia according to the Americans

 

 Asia according to the Americans

Source - Rasmus Broennum

Related to this topic:
Italian prejudice perspective of Europe 
Polish prejudice perspective of Europe
French prejudice perspective of Europe 

The geography of prejudice. Europe According to Gay Men

Click on the map to enlarge

Source - Rasmus Broennum

Related to this topic:

The eight best movies on gay rights

У Британії випустили підручник для геїв

The geography of prejudice. Europe According to Italy

Click on the map to enlarge

Source - Rasmus Broennum

The geography of prejudice. Europe According to Poland

Click on the map to enlarge

Source - Rasmus Broennum

The geography of prejudice. Europe according to France

Source - Rasmus Broennum

The geography of prejudice. Europe According to Russia

Click on the map to enlarge 

Source - Rasmus Broennum

Related to this topic:
Polish prejudice perspective of Europe
French prejudice perspective of Europe
Vatican prejudice perspective of Europe
German prejudice perpective of Europe

 

The geography of prejudices. Europe According to The Vatican

Click on the map to enlarge

Source - Rasmus Broennum

Related to this topic:
Polish prejudice perspective of Europe
French prejudice perspective of Europe
Gay perspective of Europe
German prejudice perpective of Europe

The geography of prejudice. Europe According to Turkey

Click on the map to enlarge

Source - Rasmus Broennum

The geography of prejudice. Europe According to Germany

Click on the map to enlarge

 Source - Rasmus Bronnum

Related to this topic:
US prejudice perspective of Europe
Prejudice perspective of Asia among Americans
Russian prejudice perspective of Europe

The geography of prejudice. Europe According to the United States of America

Click on the map to enlarge 

Source - Rasmus Bronnum

Language diversity around the world

DESPITE the idea that English is spoken in America, Chinese in China, and Russian in Russia, most of the world is far more diverse than the presence of big national languages suggests. In fact, monolingual countries are hard to find. The chart below measures language diversity in two very different ways: the number of languages spoken in the country and Greenberg's diversity index, which scores countries on the probability that two citizens will share a mother tongue. America, Russia, Brazil, China and Mexico have over 100 languages each, but score relatively low on the diversity index, because English, Russian, Portuguese, Chinese and Spanish have grown to the point where they threaten to destroy the many tiny native languages. By contrast, linguistic rivalry and relative poverty have kept a single language from dominating countries like India and Nigeria, which score high on the diversity index. Geography is an additional factor. The many islands of Indonesia and the Philippines shelter small languages despite those countries’ middle-income status. Both poverty and geography combine to make Congo and Papua New Guinea the most linguistically diverse countries in the world.

China on international arena

La Chine est à l'extérieur une puissance du statu quo, hyperconservatrice. La scène internationale idéale pour Pékin : un monde où aucun régime ne change ! Héritière du maoïsme, la République populaire de Chine abhorre révoltes, révolutions et autres guérillas, tout ce qui, d'une façon ou d'autre, peut venir perturber l'ordre international et, par ricochet, son propre développement.

La Chine a sacralisé le principe de souveraineté des nations : elle est contre les sanctions économiques (à de très rares exceptions près) et contre toute ingérence militaire. Ce n'est pas seulement le désir de se protéger elle-même des critiques contre la politique qu'elle mène à l'intérieur de ses frontières, au Tibet et au Xinjiang, notamment. C'est aussi une vraie prudence, le souci de digérer une puissance économique si rapidement acquise et qu'elle ne sait, ni ne semble d'ailleurs vouloir transformer en prépondérance politique (sauf en mer de Chine méridionale).

C'est encore le privilège qu'elle s'accorde ainsi de bénéficier d'un ordre international qui lui a profité sans qu'elle ait à y contribuer : qu'il s'agisse de la lutte contre le terrorisme, du combat contre la prolifération nucléaire ou de la stabilité du Proche-Orient, la Chine ne fait rien, ou presque.

Elle s'étonne qu'on ose lui reprocher cette passivité succédant à l'activisme révolutionnaire maoïste. "Il y a certains étrangers au ventre plein qui n'ont rien de mieux à faire que de nous pointer du doigt", a lancé M. Xi, à un parterre d'Occidentaux lors d'une conférence à Mexico, en février 2009. "La Chine n'exporte pas la révolution, ni la faim ni la pauvreté, pas plus qu'elle ne vous flanque la migraine", a-t-il poursuivi, avant de lancer : "Alors, qu'est-ce que vous voulez de nous ?"

Barack Obama lui dira gentiment qu'il veut une Chine plus active sur la scène internationale, notamment au Proche-Orient ; une Chine qui participe à la lutte contre la prolifération nucléaire en ne torpillant pas les sanctions contre l'Iran ; une Chine moins suiviste à l'égard de la Russie au Conseil de sécurité de l'ONU ; une Chine plus enthousiaste dans la lutte contre le réchauffement climatique, etc. L'Amérique veut plus de Chine, pas moins.

Alain Frachon

LeMonde

Ключові фактори отримання венчурного фінансування

 

Інколи немає нічого впливовішого, ніж енергія та бачення підприємця. Але інколи енергії та бачення недостатньо. Це допомагає зрозуміти критерії, за якими венчурні інвестиційні фонди фінансують підприємців.

                      
Деякі венчурні та корпоративні інвестори мають дуже вузькі критерії – певні технології на певному етапі розвитку у певному регіоні країни. Інші мають ширші критерії та інвестують у багато технологічних секторів та різні географічні регіони.

                           
Нижче викладене коротке резюме основних критеріїв, що сприятимуть кращому розумінню критеріїв венчурного фінансування. Якщо ви відповідаєте цим критеріям, ви зможете перейти до наступного етапу у процесі венчурного інвестування. Якщо ні, то напевно отримаєте ввічливу відмову.

1. Переконлива ідея                       

Кожен підприємець вірить, що його або її ідея – захоплююча. Реальність полягає у тому, що лише декілька бізнес-планів представляють ідеї, що є унікальними. Для інвесторів дуже поширеним є підхід, коли та сама ідея має кілька версій протягом кількох місяців, а згодом кількох років. Що робить ідею захоплюючою для інвестора, так це глибоке розуміння невирішеної великої проблеми або можливості, а також її вирішення. Це вихідна точка отримання венчурних інвестицій, але цього недостатньо. Одна лише ідея не забезпечує її автоматичне фінансування. Вона має бути підкріплена іншими компонентами, що викладені нижче.

2. Команда

Ви можете мати чудову ідею, але якщо ви не маєте сильної команди, інвестори не захочуть вкладати гроші у вашу компанію. Це не означає, що ви повинні мати повноцінну, світового класу, команду. Позаяк власники мають випромінювати довіру, що допоможе успішно запустити компанію та залучити таланти світового рівня, які, у свою чергу, сприятимуть заповненню існуючих прогалин у професійному рівні. Самого підприємця, навіть з усією енергією у світі, замало. Якщо ви не змогли переконати хоча б одну людину повірити у ваш бізнес так само завзято, як ви, інвестори не повірять вам також. Переконання інвесторів (клієнтів та співробітників) залежить від міжособистісних навичок, а не тільки від вашого технічного досвіду.

3. Ринкові можливості                                                            

Венчурний капітал сфокусований на видах бізнесу, які мають конкурентну перевагу та спроможні згенерувати швидкі показники росту завдяки технологічним та іншим перевагам. Якщо ви зорієнтовані на технології, то повинні націлитися на сектор, який не просто вже насичений, але на сектор, де існує серйозна проблема, що потребує розв’язання, або можливість, яка до того не була використана. Будь-яке рішення має бути реальним, суттєвим, а не надуманим. Всупереч поширеній думці, критичний не об’єм ринку, а об’єм цінності, яку ви створюєте. Успішні нові компанії створюють великі ринки, а не навпаки.

4. Технології

Що робить вашу технологію такою унікальною? Правильна відповідь – це те, що існує багато клієнтів з великою кількістю грошей, які відчайдушно потребують або бажають вашого рішення. Не технологічних фанатиків з порожніми кишенями, які вважають, що ваше рішення – те, що треба. Припустімо, що ви маєте технологічну перевагу прямо зараз, але як ви збираєтеся її підтримувати у наступні кілька років? Одні патенти таку перевагу не забезпечать. Ви повинні мати справжній хист або партнерів, які зможуть запевнити інвесторів, що ви збираєтеся успішно справлятися з конкуренцією.                    

5. Конкурентна перевага

Кожен цікавий бізнес має реальних конкурентів. Конкуренція стосується не тільки прямих конкурентів. Вона включає альтернативи, «достатньо добрі» рішення і статус-кво. Ви повинні переконати інвесторів, що ви маєте переваги, які покривають усі ці форми конкуренції, і що ви спроможні підтримувати ці переваги протягом наступних років. Нещодавно підприємці могли обійтися фразою «конкуренція виправдовує моє рішення», але сьогодні цього замало. Ви повинні продемонструвати, що ви спроможні «достукатися» до своїх цільових клієнтів та перемогти конкурентів. Як сказав мій друг, недостатньо побудувати кращу мишоловку; ви повинні дійсно захотіти вбити мишу.                                                                               

6. Фінансові проекції

Якщо ідея розробки фінансових проекцій, які заслуговують на довіру, змушує вас затремтіти або поскаржитися, або якщо ви вважаєте, що це марна вправа, ви не підприємець та не повинні просити інвесторів про гроші. Ваші проекції демонструють, що ви розумієте економіку вашого бізнесу. Вони повинні розповісти вашу історію у цифрах – що є мотором вашого росту, що генерує прибутки та як ваша компанія еволюціонуватиме у наступні кілька років.

                                                   

7. Перевірка надійності

Напевно, найважливішим чинником, що впливає на інвесторів, - це перевірка надійності. Чи є докази, що ваше рішення купуватиметься вашою цільовою авдиторією? Чи ви маєте дорадчий орган експертів, які заслуговують на довіру? Чи маєте ви партнера, з яким проводите спільну розробку рішення? Чи ви маєте бета користувачів, з якими інвестори можуть порозмовляти? Кого ще ви можете порекомендувати? Чим краще ви зможете довести вашу надійність та інтерес потенційних клієнтів, тим більші шанси, що інвестори зацікавляться вашим проектом.

Аби гарантувати венчурне фінансування сьогодні, вам потрібно мати найвищі оцінки з усіх семи предметів, та A+ з щонайменше двох. Навкруги важке оточення, тож не марнуйте свій час на історію, яка ані захоплююча, ані сумнівна.

Джерело - Garage Ventures
Переклад виконано Globalization Times