Wednesday, September 15, 2010

The influence of web on power dynamics

by Michèle Laird

Canadian new media strategist Rahaf Harfoush was a star speaker at Geneva Lift Conference that closed this weekend. "Yes we did" is her firsthand account of how the web carried Obama to the Whitehouse. She explains the growing importance of online social media as a powerful political tool that few governments embrace and that many dread.
Digital communication is transforming the face of politics, Canadian new media strategist Rahaf Harfoush told a rapt 1,000-strong audience at Lift Conference in Geneva.

"Obama was a long shot," explains Harfoush, who joined his new media team during the presidential campaign. "He didn’t have the finances or the experience."

In her 2008 book Yes We Did: An Insider’s Look at How Social Media Built the Obama Brand, Rahaf Harfoush describes how the online communities that supported Obama "made sure that he was funded, that people knew who he was and what he was about."

"Obama has changed the idea of government FOR the people to government by the people," analyses Harfoush.

The social network on my.barckobama.com was so strong, she says, "that people felt that they knew Obama. They become friends who would do anything to help him win."

When Sarah Palin, McCain’s co-lister on the Republican ticket, expressed scepticism on the relevance of online communities, she unwittingly galvanized Obama’s camp into action.

"People were so upset that they decided that they would ‘show her’ by inviting those who believed that online communities could make a difference to send in 5 and 10 dollar donations."

In less than a month, the amount raised by Obama’s online community exceeded 150 million dollars, Harfoush says, of which two-thirds came through the web.

Overall Obama’s campaign raised 750 million dollars against 360 million for McCain, according to Harfoush.

But Obama’s interest in networking continued beyond his election, comments Harfoush: "He discovered that his online communities needed to be kept on board and he decided to increase the focus on transparency."

The Sunlight Foundation had been created in Washington in 2006" to make (US) government transparent and accountable" by "aggregating existing information and digitalizing existing information".

Obama decided to go one step further by setting up www.data.gov, an "open government initiative" meant to promote "participatory democracy" by allowing the public to access and leverage datasets (metadata) generated and held by the federal government.

Rahaf Harfoush uses the Obama campaign as one of many examples where digital interaction is creating new forms of activism, transforming relationships to authority and power, and in some cases generating new laws,

How she became interested in what she refers to as "the wild west of the web" is due to succession of "fortuitous incidents," she told Swisster. "But I also have an instinct about identifying things that are interesting."

Syrian-born Harfoush moved to Canada with her family in 1989 when she was five years old. "I’m engrained with the feeling that I am lucky," she says of the opportunities that she was offered by her new country.

By studying business, with a minor in philosophy, she realized that she could "argue just about everything," she says buoyantly.

But it was her work as research coordinator for Don Tapscott’s Wikinomics: how mass collaboration changes everything and later as contributor to Grown Up Digita: how the net generation is changing your world that led her into politics and into the Obama campaign.

"I pestered the leader of Obama’s web outreach campaign, the 24 year-old cofounder of Facebook, Chris Hughes to take me on," she reveals. The experience turned her into a "new media maverick".

Rahaf Farhoush now works on the media team at the World Economic Forum in Geneva as Associate director of digital Interaction,

During the Lift conference, she gave additional examples on how the web is influencing power dynamics.

When the Iranian government did everything it could to shut down communication with the outside world in June 2009 to prevent information on the anti-government demonstrations from seeping out, "Social media took over and shone a spotlight straight from the street," says Harfoush.

"It was making sure that the story of the demonstrations got out."

The video of the death of a young woman under police bullets in Teheran spread virally on YouTube, creating an icon and provoking universal indignation.

"We need to connect to real stories. Data can be manipulated," says Rahaf Harfoush "but emotions can’t".

"We’re going to see a huge increase in the number and scale of these interventions," she claims "and many governments still don’t know how to cope."

"In fact, there is no better way to understand what is going on than to look at the laws that are being passed, many of which attempt to repress social media," Harfoush observes.

She highlights the cases of censorship of Google in China, or Venezuelan President Hugo Chavez’s attempt to ban Twitter, a "tool of terror" because Venezuelans have been using it to protest against threats to journalism and freedom of expression.

Rahaf Harfoush’s forceful speech, which included a number of other revealing illustrations of the political digital revolution, can be accessed on Livestream links and will soon be available in its entirety on the Lift Conference website, as will all the talks by the speakers.

Asked whether her outspokenness wasn’t a bit risky, she answered "You have to stir the pot."

Source - Swisster

Стимулюючи соціальні зміни у віці інтернету

Все більше і більше стає зрозумілим, що некомерційні організації шукають способи використання соціальних медіа для налагодження зв’язків з існуючими прибічниками та залучення молоді.

Молоде покоління уже там, тому НУО, які ще не почали користуватись соціальними медіа, активно розбираються в них та експериментують з різними платформами, від Facebook та Myspace до Twitter та Flickr.

Хто ж ці молоді люди? Про це розповідає Еллісон Г. Файн (Allison H. Fine), керівниця соціального підприємства та авторка книги «Імпульс: соціальна провокація» (Momentum: Igniting Social).

Розділ «Зміна в цифрову епоху» (Change in the Connected Age) присвячено, за визначенням авторки, представникам «Net-Gen» («нет-джен», скорочення від “Internet Generation”, тобто «Інтернет покоління» – прим.перекладача). Це покоління також називають «Millennials» (від «millennium» - тисячоліття – прим.перекладача) або «Generation Y».

Яким би не був термін, у покоління складають люди, народжені з 1980 року, що першими виросли разом із цифровими технологіями. Для інших, цифровою є друга чи третя мова, проте для «нет-дженерів» вона перша та єдина.

Ці молоді люди вже тут, стукають у наші двері як донори, волонтери чи працівники. Нам краще спробувати зрозуміти їх. У своїй книзі пані Файн описує наступні характеристики «нет-дженерів»:

• Це покоління є дуже великим…. навіть кількісно перевищує «бебі-бумерів» («baby boomers», люди, народжені впродовж демографічного вибуху 1946-64 рр. – прим.перекладача), то славнозвісне покоління, яке наразі переживає черговий життєвий цикл. «Бебі-бумери» налічують 78 мільйонів людей, тоді як Net-Gen – 79 мільйонів.

• Свого часу «бебі-бумери» пройшли через В’єтнамську війну, жіночий рух та рух за громадянські права, тоді як «нет-дженери» пережили великі корпоративні скандали нашого часу та тероризм 11 вересня 2001 року. Вони зіткнулись із зменшенням державної підтримки у соціальних програмах, таких як соціальне забезпечення, а охорона здоров’я та пенсійна система зазнали радикальних змін.

• «Нет-дженери» толерантні, це перше покоління, якому не потрібно задумуватись про расу, етнічність чи статеву орієнтацію. Вони звикли бути навколо людей з різними кольорами шкіри та судженнями.

• «Нет-дженери» добровільно жертвують своїм часом та талантом. У школі їх виховували на програмах служіння суспільству. Вони навчилися підкреслювати свою волонтерську активність, подаючи документи на навчання.

• «Нет-дженери» є технічно обізнаними. Їм властивий природній комфорт щодо всіх речей цифрової ери. Вони звикли до доступної інформації та вільно діляться нею. У них є маса технічних інструментів та засобів спілкування один з одним для організації соціальних подій та спільної роботи. Вони творять власні медіа. Уся ця чудо-техніка є дешевою та стає дешевшою, тому використовується людьми з різним достатком – як молодими чоловіками, так і жінками.

• Вони поєднані з багатьма іншими людьми. Обмін інформацією налаштував їх на взаємну відкритість. Вони не розуміють поняття «інформаційної власності» чи секретності будь-якого роду.

• «Нет-дженери» очікують спілкування… вони очікують, що на їхні електронні листи буде відповідь. У вищезгаданій книзі згадується анекдот від тінейджера, який розповів авторці, як вона може відрізнити тих, хто належить до цієї нової онлайн-культури від тих, хто до неї не належать. Отже, ті, хто належать, дадуть відповідь на її листа протягом години. Інші люди, компанії чи НУО, що не входять до них, проігнорують листа або надішлють відповідь значно пізніше.

• Ця група людей не любить або не розуміє ієрархію та бюрократію. Це й справді руйнує їхній дух. «Нет-дженери» очікують на прозорість та чесність. Вони звикли до віртуального обміну всім, що є на їхніх блогах та профілях Facebook/Myspace.

• «Нет-дженери» не люблять або ж не звертають увагу на традиційні ЗМІ. Вони скоріш будуть використовувати підключені до інтернету телефони, веб-сайти, блоги та списки емейлів, ніж проглядати новини в кабельній мережі. Вони прагнуть двостороннього спілкування, а не застарілого одностороннього спілкування реклами та традиційних медіа. Вони прагнуть самі долучатись, а не бути тими, про кого говорять.

«Нет-дженери», скоріш за все, можуть робити епізодичні внески до благодійних справ, і вони не матимуть бажання заповнювати заявки на членство в організаціях чи надавати їм надто багато персональних даних. Вони обережні із спамом та шпіонськими програмами. Вони також не лояльні до брендів, проте підтримують організації в певних умовах, а потім переходять до інших, коли змінюються їхні інтереси та потреби. Вони прагнуть не лише відкритості, але й справжності. Вони висловлюватимуть свою думку щодо організацій та пересилатимуть її по власним величезним мережам.

Зі слів Елісон Файн з її книги «Momentum»:
«Нет-дженери» під’єднані до Інтернету, рухаються з його швидкістю; вони відкриті, бо стикаються з великої кількістю інформації та різними людьми з різних куточків світу. Світ, насправді, є відкритим перед ними і для них. «Нет-дженери» готові здійснити соціальні зміни. А чи готові активісти громадських організацій до них?

Повна назва книги: Momentum: Igniting Social change in the Connected Age, Allison H. Fine, Jossey-Bass, 2006.

Ремарка:

Не дивлячись на різні передумови появи та виховання, ми також маємо своїх «нет-дженерів». Їх, звісно, не так багато, але вони є.

Наші молодики теж активно засвоюють всі надбання цифрової ери, купуючи іноді на останні гроші найновіші винаходи світових виробників електроніки. Наші «нет-дженери» також проводять з комп’ютерами більше часу, ніж з батьками, коханими та друзями, бо всі вони є в Мережі. А слова «френд», «блогер» та «комент» невдовзі включать до орфографічних словників.

Проте, на жаль, не всі вихідці з «цифрового покоління» мають соціальну та громадську активність, притаманну їхнім американським одноліткам. Для багатьох це й досі є забавкою та модним трендом вбивання робочого часу або дозвілля. Але в Україні існує загальне переконання, що все це лише справа часу та подальшого неминучого завоювання Інтернетом українських будинків. Бо віртуальна мережа з кожним роком гостинно приймає все більше людей, які готові через неї щось зробити в реальному житті.

Переклад - "Громадський Простір", Антон Альошин