Все більше і більше стає зрозумілим, що некомерційні організації шукають способи використання соціальних медіа для налагодження зв’язків з існуючими прибічниками та залучення молоді.
Молоде покоління уже там, тому НУО, які ще не почали користуватись соціальними медіа, активно розбираються в них та експериментують з різними платформами, від Facebook та Myspace до Twitter та Flickr.
Хто ж ці молоді люди? Про це розповідає Еллісон Г. Файн (Allison H. Fine), керівниця соціального підприємства та авторка книги «Імпульс: соціальна провокація» (Momentum: Igniting Social).
Розділ «Зміна в цифрову епоху» (Change in the Connected Age) присвячено, за визначенням авторки, представникам «Net-Gen» («нет-джен», скорочення від “Internet Generation”, тобто «Інтернет покоління» – прим.перекладача). Це покоління також називають «Millennials» (від «millennium» - тисячоліття – прим.перекладача) або «Generation Y».
Яким би не був термін, у покоління складають люди, народжені з 1980 року, що першими виросли разом із цифровими технологіями. Для інших, цифровою є друга чи третя мова, проте для «нет-дженерів» вона перша та єдина.
Ці молоді люди вже тут, стукають у наші двері як донори, волонтери чи працівники. Нам краще спробувати зрозуміти їх. У своїй книзі пані Файн описує наступні характеристики «нет-дженерів»:
• Це покоління є дуже великим…. навіть кількісно перевищує «бебі-бумерів» («baby boomers», люди, народжені впродовж демографічного вибуху 1946-64 рр. – прим.перекладача), то славнозвісне покоління, яке наразі переживає черговий життєвий цикл. «Бебі-бумери» налічують 78 мільйонів людей, тоді як Net-Gen – 79 мільйонів.
• Свого часу «бебі-бумери» пройшли через В’єтнамську війну, жіночий рух та рух за громадянські права, тоді як «нет-дженери» пережили великі корпоративні скандали нашого часу та тероризм 11 вересня 2001 року. Вони зіткнулись із зменшенням державної підтримки у соціальних програмах, таких як соціальне забезпечення, а охорона здоров’я та пенсійна система зазнали радикальних змін.
• «Нет-дженери» толерантні, це перше покоління, якому не потрібно задумуватись про расу, етнічність чи статеву орієнтацію. Вони звикли бути навколо людей з різними кольорами шкіри та судженнями.
• «Нет-дженери» добровільно жертвують своїм часом та талантом. У школі їх виховували на програмах служіння суспільству. Вони навчилися підкреслювати свою волонтерську активність, подаючи документи на навчання.
• «Нет-дженери» є технічно обізнаними. Їм властивий природній комфорт щодо всіх речей цифрової ери. Вони звикли до доступної інформації та вільно діляться нею. У них є маса технічних інструментів та засобів спілкування один з одним для організації соціальних подій та спільної роботи. Вони творять власні медіа. Уся ця чудо-техніка є дешевою та стає дешевшою, тому використовується людьми з різним достатком – як молодими чоловіками, так і жінками.
• Вони поєднані з багатьма іншими людьми. Обмін інформацією налаштував їх на взаємну відкритість. Вони не розуміють поняття «інформаційної власності» чи секретності будь-якого роду.
• «Нет-дженери» очікують спілкування… вони очікують, що на їхні електронні листи буде відповідь. У вищезгаданій книзі згадується анекдот від тінейджера, який розповів авторці, як вона може відрізнити тих, хто належить до цієї нової онлайн-культури від тих, хто до неї не належать. Отже, ті, хто належать, дадуть відповідь на її листа протягом години. Інші люди, компанії чи НУО, що не входять до них, проігнорують листа або надішлють відповідь значно пізніше.
• Ця група людей не любить або не розуміє ієрархію та бюрократію. Це й справді руйнує їхній дух. «Нет-дженери» очікують на прозорість та чесність. Вони звикли до віртуального обміну всім, що є на їхніх блогах та профілях Facebook/Myspace.
• «Нет-дженери» не люблять або ж не звертають увагу на традиційні ЗМІ. Вони скоріш будуть використовувати підключені до інтернету телефони, веб-сайти, блоги та списки емейлів, ніж проглядати новини в кабельній мережі. Вони прагнуть двостороннього спілкування, а не застарілого одностороннього спілкування реклами та традиційних медіа. Вони прагнуть самі долучатись, а не бути тими, про кого говорять.
«Нет-дженери», скоріш за все, можуть робити епізодичні внески до благодійних справ, і вони не матимуть бажання заповнювати заявки на членство в організаціях чи надавати їм надто багато персональних даних. Вони обережні із спамом та шпіонськими програмами. Вони також не лояльні до брендів, проте підтримують організації в певних умовах, а потім переходять до інших, коли змінюються їхні інтереси та потреби. Вони прагнуть не лише відкритості, але й справжності. Вони висловлюватимуть свою думку щодо організацій та пересилатимуть її по власним величезним мережам.
Зі слів Елісон Файн з її книги «Momentum»:
«Нет-дженери» під’єднані до Інтернету, рухаються з його швидкістю; вони відкриті, бо стикаються з великої кількістю інформації та різними людьми з різних куточків світу. Світ, насправді, є відкритим перед ними і для них. «Нет-дженери» готові здійснити соціальні зміни. А чи готові активісти громадських організацій до них?
Повна назва книги: Momentum: Igniting Social change in the Connected Age, Allison H. Fine, Jossey-Bass, 2006.
Ремарка:
Не дивлячись на різні передумови появи та виховання, ми також маємо своїх «нет-дженерів». Їх, звісно, не так багато, але вони є.
Наші молодики теж активно засвоюють всі надбання цифрової ери, купуючи іноді на останні гроші найновіші винаходи світових виробників електроніки. Наші «нет-дженери» також проводять з комп’ютерами більше часу, ніж з батьками, коханими та друзями, бо всі вони є в Мережі. А слова «френд», «блогер» та «комент» невдовзі включать до орфографічних словників.
Проте, на жаль, не всі вихідці з «цифрового покоління» мають соціальну та громадську активність, притаманну їхнім американським одноліткам. Для багатьох це й досі є забавкою та модним трендом вбивання робочого часу або дозвілля. Але в Україні існує загальне переконання, що все це лише справа часу та подальшого неминучого завоювання Інтернетом українських будинків. Бо віртуальна мережа з кожним роком гостинно приймає все більше людей, які готові через неї щось зробити в реальному житті.
Переклад - "Громадський Простір", Антон Альошин
No comments:
Post a Comment