Рекомендації з поглиблення іспано-українських стосунків

У першій половині 2010 року у Європейському Союзі почнеться головування однієї з найбільших держав Старого Світу - Королівства Іспанія. Як наслідок, євроінтеграційні прагнення Києва значною мірою залежатимуть від підтримки офіційного Мадрида, який на відміну від Польщі та Швеції, не є прихильником розширення ЄС на схід. Іспанія більше зацікавлена в активізації співпраці з країнами Середземноморського Союзу, а не Східної Європи.
По-друге, для нашої держави лишається актуальним вступ України до НАТО, де Іспанія посідає не останнє місце. На останньому саміті Північноатлантичного альянсу офіційний Мадрид виступив проти повноцінного членства України у цій організації.
Для Мадрида і Києва перша половина 2010 року – це шанс надолужити втрачений час, розв’язати існуючі проблеми або принаймні дати поштовх до їх розв’язання. Україні конче потрібні адвокати її зовнішньополітичних прагнень, потрібні нові друзі у «старій», а не тільки у посткомуністичній Європі.
Стосунки між Україною та Іспанією можна розглядати у 2 контекстах:
1. Фундаментальні проблеми, що накопичилися;
2. Нереалізовані перспективи залучення іспанського досвіду в Україні.
Мета цієї статі – висвітлити ключові питання, що необхідно порушити урядовим та неурядовим організаціям двох країн, розставити необхідні акценти, а також надати рекомендації з виправлення ситуації.

Проблеми, що накопичилися:

1. Надскладні візові стосунки між Україною та Іспанією.
Іспанія є популярним місцем відпочинку українських туристів, однак у 2008 р. за кількістю відмов нашим громадянам іспанське посольство було лідером посеред інших європейських дипломатичних представництв. Одні з причин такого явища – високий рівень безробіття в Іспанії та чимала кількість українських нелегалів на Піренеях.

2. Права українських заробітчан в Іспанії.
Численна громада українців в Іспанії – одна з найбільших у Європі. За чисельністю українських заробітчан Іспанія знаходиться на 4 місці у Європі – після Росії, Польщі та Італії. За різними оцінками частка нелегалів у цій кількості дуже висока (понад 60%). Українські мігранти в Іспанії – одні з найбільш беззахисних та найменш організованих у «Старому Світі». На жаль, права українських заробітчан краще захищені навіть у сусідній з Іспанією Португалії. Значного прогресу у розв’язанні цього питання за останні роки досягнуто не було. Фундаментальною причиною цієї проблеми була відсутність достатньої уваги з боку зовнішньополітичних відомств двох країн, що накладається на слабкі політичні контакти між Іспанією та Україною.

3. Квола зовнішньоекономічна співпраця між Іспанією та Україною.
Між Україною та Іспанією спостерігається вкрай слабка зовнішньоторговельна активність. Іспанія посідає лише 24 місце серед найголовніших торговельних партнерів України, а Україна не потрапляє навіть у першу «тридцятку» ключових торговельних партнерів іберійського королівства. Показовим у цьому випадку є приклад інтенсивності комерційних контактів між Іспанією та Польщею: у 2008 р. торговельний оборот між цими країнами сягнув 7,3 млрд. доларів США, що майже у 5 разів більше, ніж українсько-іспанський торговельний оборот (1,5 млрд. доларів США у 2008 р). За значенням для України як торговельний партнер Іспанію випереджає навіть Єгипет, частка якого у світовій торгівлі у 8 разів менша за іспанську!

4. Слабка проукраїнська пропаганда усередині Іспанії.
Україна погано представлена в іспанському культурному та інформаційному середовищах, зокрема спірні україно-російські та україно-румунські питання часто подаються у проросійському або прорумунському ключах. Серед зовнішніх причин такого явища:

• 
  
  Неорганізованість української діаспори в Іспанії
• 
  
  Сильний вплив російської політичної і бізнес-еліти на іспанське життя
• 
  
  Наявність організованої румунської громади на Піренеях
• 
  
  Виражені історичні паралелі між Іспанією та Росією (інтенсивний зв'язок монарших дворів Російської та Іспанської імперій, велика колоніальна спадщина обох держав тощо)
• 
  
  Румунію та Іспанію об’єднує мовно-культурна близькість (однакова мовна група – романська) та членство у ЄС.

Як наслідок, офіційний Мадрид категорично виступив проти вступу України до НАТО – на боці проросійських Італії, Німеччини та Франції.
Іспанські ЗМІ доволі слабко висвітлюють українські теми. Вони зазвичай не мають у столиці України навіть своїх власних кореспондентів, користуючись послугами московських колег.
Однією з показових дрібниць проросійської позиції іспанських мас-медіа є російськомовна транслітерація прізвищ українських політиків (на відміну від англомовних та польськомовних ЗМІ).

5. Квола політична співпраця між Україною та Іспанією.
За увесь час української незалежності в Іспанію було лише 2 візити міністра закордонних справ України і 1 державний візит президента. При цьому Україну жодного разу не відвідував теперішній іспанський монарх Хуан Карлос де Бурбон, у той час як Росію він відвідав 4 рази. Особливо млявим став політичний контакт між нашими країнами в останні 5 років. Напередодні головування Іспанії в ЄС це може стати серйозною перешкодою у євроінтеграційних очікуваннях Києва.

6. Невідповідне представлення держав та їх мов в освітніх програмах один одної.
Іспанія є єдиною крупною державою Європи, що не вивчається в українських шкільних програмах. Знайти логічне пояснення цьому факту дуже складно. У свою чергу, Україна як держава дуже погано представлена в іспанській системі середньої та вищої освіти.
Іспанська мова за своїм впливом в українській освіті поступається не тільки французькій та німецькій, але інколи навіть італійській. У свою чергу, позиції української мови в Іспанії слабші навіть за позиції албанської та болгарської мов. Вона досі не викладається навіть у найбільших вишах країни. Розраховувати в таких умовах на тісний міжкультурний, міжполітичний та міжекономічний діалог між Іспанією та Україною не випадає.

Нереалізовані перспективи залучення іспанського досвіду в Україні:

Між Іспанією та Україною існує кілька фундаментальних схожостей, які необхідно використати для обопільного обміну досвідом:

• 
  
  Тривалий час тоталітаризму і посттоталітарна свідомість громадян
• 
  
  Схожі зовнішньополітичні цілі у перехідному етапі від тоталітаризму до демократії (вступ до ЄС і НАТО)
• 
  
  Майже однакові за розмірами ринки збуту (обидві країни є близнюками за чисельністю населення, дуже схожі за площею та можливостями економічного потенціалу)
• 
  
  Великі відмінності між різними частинами країни, що інколи супроводжуються сепаратистськими закликами
• 
  
  Стратегічне геополітичне положення двох країн (на кордонах європейської цивілізації)
• 
  
  Залежність від зовнішніх енергоносіїв
• 
  
  Статус «задвірок Європи» у перехідному етапі європейської реінтеграції (який в Іспанії тривав 11 років, а в Україні триватиме однозначно довше, ніж 18 років).

Позаяк, за час української незалежності досвід Іспанії у реформуванні політичного, економічного та соціально-культурного життя не мав активного просування в українському житті, а наша держава застрягла у періоді «транзитності».
Водночас, Іспанія доволі швидко стала членом спочатку НАТО, а згодом ЄС, Організації Економічного Співробітництва та розвитку (ОЕСР) та інших міжнародних організацій, що підкреслюють належність до світової еліти і «золотого міліарда».
Більшість українських аналітиків воліли звертати увагу на досвід країн посткомуністичного табору, часто нехтуючи іншими прикладами у світовій історії.
У період головування Іспанії в ЄС Україна має шанс звернути увагу на досвід перетворення Королівства Іспанія з держави на «задвірках Європи» в одного з локомотивів європейської економічної та соціально-культурної потуги.
При цьому слід зауважити, що Україна та Іспанія перебувають на різних етапах державності, бо Іспанія ніколи не була колонією та їй не властивий постколоніальний статус. Це змушує підходити до іспанського досвіду з певною вибірковістю.

1. Досвід Іспанії в інтеграції у євроатлантичну спільноту.
Як і в незалежній Україні, у перехідному періоді 1975-1986 рр. іспанський електорат був відверто лівим, антинатівським і пацифістським. Позаяк, це не завадило соціалістичному уряду Ф. Гонсалеса переконати виборців у потребі залишатися у складі НАТО, проте в обмеженому варіанті. Як Іспанія, так і Україна розглядаються НАТО як дуже важливі з геополітичної та геостратегічної точки зору країни. Ключем до розуміння цього є прикордонне становище як України, так і Іспанії. Дозволю собі припустити, що досвід інтеграції Іспанії до НАТО і ЄС є не менш корисним, ніж досвід подібної інтеграції Польщі або Чехії. Усередині Іспанії НАТО позиціонувалися як брама до ЄС і захист неміцної іспанської демократії початку 1980-х. Під час неформального референдуму у 1983 р, лише 17% іспанців висловлювалися за участь у Північно-Атлантичному Альянсі.
http://www.time.com/time/magazine/article/0,9171,960935,00.html
На час призначення референдуму (1986 р) більшість іспанського електорату змінила свою думку. При 60% явці 52,6% виборців висловилися за підтримку іспанського членства у НАТО, а проти цього висловилися лише 39,8%. http://countrystudies.us/spain/88.htm
Таким чином, іспанським соціалістам вдалося консолідувати громадську думку щодо спірного питання, посилити демократичні цінності усередині держави. Досвід піренейської країни може бути дуже цінним в українських реаліях, оскільки у 2009 р. рівень підтримки українцями вступу до НАТО майже так сам низький, як в Іспанії 1983 р.
У контексті вступу до НАТО варто наголосити на питанні територіальних суперечок. По-перше, вступ до НАТО припускає собою відсутність територіальних претензій до будь-якої з держав альянсу. По-друге, НАТО дає гарантії захисту від територіальних претензій третіх держав. Як для Іспанії, так і для України подібна мотивація є важливою для вступу до НАТО. Обидві держави мають територіальні суперечки з деякими своїми сусідами: Іспанія з Марокко та Британією, Україна – з Росією та Румунією. Найціннішим є проведення паралелей між проросійським портом Севастополь та пробританським портом Гібралтар.

2. Досвід Іспанії в реінтеграції у європейську спільноту.У 1950-1979-хх роках минулого століття у Європі панувала думка, що Африка починається за Піренеями, саму Іспанію часто називали «задвірками Європи», а групу «Португалію, Ірландію, Грецію заможні західні європейці зневажливо називали «pigs» (за абревіатурою перших літер 4 країн).
Нинішнє ставлення Старої Європи до України багато у чому схоже на подібне ставлення до Іспанії у середині минулого століття.
Позаяк, іспанці чітко поставили собі мету повернутися у європейську родину, не забуваючи при цьому про свої історично-культурні зв’язки з Латинською Америкою – регіоном, що має трохи відмінний від західноєвропейського менталітет. В Іспанії, на відміну від України, ніколи не було роздвоєння ідентичності між 2 цивілізаціями. Незважаючи на це іспанці пишаються тим, що вони є ініціаторами Ібероамериканського союзу, вони тісно пов’язані з латиноамериканським та арабським світами. Загалом, Іспанія дуже вдало спозиціонувала себе як міст між кількома цивілізаціями, що могла б зробити і Україна, бо ми так само розташовані на межі важливих цивілізаційних розломів (європейської, євразійської та ісламської культур).
Україну та Іспанію споріднюють схожі страхи «старих» європейців: обидві країни є великими за розмірами та чисельністю населення, майже однакові за густотою населення, сільськогосподарським та індустріальним потенціалами, розвитком атомної енергетики, «емоційним» менталітетом громадян. Входженню Іспанії до ЄС передував складний період торговельно-економічних перемовин з Францією, Німеччиною, Італією та Британією, які захищали насамперед власні національні інтереси. Позаяк, іспанська комерційна дипломатія спрацювала доволі ефективно, та офіційний Мадрид після свого вступу до ЄС здобув шалений стимул до свого соціально-економічного розвитку. Аби вирівняти розрив між «старою» Європою та Іспанією, Брюссель щороку виділяв їй серйозні фінансові субвенції. Іспанія була найбільшим донором «допомоги» протягом останніх 20 років функціонування європейських структурних фондів. За 1986-2003 рр. вона отримала більше 30 млрд. Євро структурної допомоги.
http://documentos.fundacionfaes.info/document_file/filename/525/00233-00_-_europeanfunds.pdf
Рівень «конвергенції» (вирівнювання соціально-економічних показників у порівнянні зі «Старою» Європою) зріс за 1986-2008 рр. на 24 пункти і сягнув середнього показника ЄС-15. Таким чином, Іспанії знадобилося 20 років, аби досягти середнього рівня соціально-економічного розвитку Західної Європи. У 2006 р. за рівнем купівельної спроможності на душу населення іберійське королівство випередило Італію, а у 2008 р. вперше за останні ІІІ століття перетворилося на найбагатшу середземноморську державу, випередивши за цим показником Францію. Доказом соціально-економічного прогресу Іспанії є її перетворення з країни тотальної еміграції (якою нині є Україна) на державу класичної імміграції (за кількістю прийнятих іммігрантів у 2000-2008 рр. Іспанія перебувала у 1 місці у Європі, випереджаючи навіть Німеччину).

3. Інвестиційний компонент відносин.
За обсягом інвестицій в українську економіку Іспанія знаходиться у найгіршому стані серед усіх країн Західної Європи та Північної Америки (див. діаграму). В українську економіку Іспанія інвестувала у 15 разів менше грошей, ніж Італія і навіть менше, ніж 4-міліонна Ірландія. В Україні не представлені більшість іспанських транснаціональних компаній: другий за розмірами у світі банк Banco Santander, іспанський нафтопереробний гігант Repsol, одна з найбільших у світі електроенергетичних компаній Iberdrola, більшість іспанських будівельних та фармацевтичних фірм. Навіть компанія одного з 10 найбагатших людей світу – Амансіо Ортеги представлена в Україні лише брендом «Zara», що зайшов на ринок України значно пізніше, ніж на ринки інших держав Східної Європи. Головними причинами інвестиційної непривабливості України для іспанських ТНК є корупція та бюрократія.

4. Досвід іспанської дипломатії у розв’язанні світових проблем та геополітичному піднесенні Мадрида.Перебуваючи на перехресті важливих геополітичних та геостратегічних шляхів, Іспанія позиціонує себе як сполучна ланка між Європою, Латинською Америкою і навіть Арабським світом (через тривале панування арабів на території Піренейського півострова). Дипломати країни далеко відомі за межами Іспанії. Найуспішнішим є Хав’єр Солана – один з ключових європейських високопосадовців, колишній генеральний секретар НАТО, якого багато аналітиків вважають чи не найуспішнішим керівником цієї організації. За останні 30 років Іспанія намагалася поновити свої геополітичні позиції у регіонах, де вона з різних причин втрачала свою роль у XIX і XX ст. Найвизначнішими були наступні успіхи іспанської дипломатії:

• 
  
  Іспанія є лідером кількох міжнародних організацій, зокрема Ібероамериканської організації, (об’єднує колишні колонії Мадрида в Америці, а також Португалію).
• 
  
  Іспанія посідає одне з ключових місць у Середземноморському союзі - організації, що покликана поглибити інтеграцію між європейським та африкансько-близькосхідним Середземномор’ям. Штаб-квартира союзу знаходиться в іспанській Барселоні.
• 
  
  Іспанські дипломати сприяли врегулювання військових конфліктів у кількох «гарячих точках» світу (насамперед Центральній Америці), де складали конкуренцію навіть американським дипломатам.
• 
  
  Іспанська дипломатія та військова сила змогли дати відсіч марокканській провокації навколо острова Перехіль у 2002 р., отримавши беззастережну підтримку своїх дій з боку Євросоюзу. http://www.afrol.com/News2002/mor017_perejil_spain.htm

Виходячи з вище перелічених дипломатичних досягнень офіційного Мадрида, українська дипломатія повинна тісніше співпрацювати з іспанськими колегами, аби навчитися складним геополітичним прийомам у більш досвідченого європейського гравця.

5. Іспанія як міст між Україною та Латинською Америкою.
Іспанія відіграє роль мосту між Європою та Латинською Америкою – регіоном, що дуже важливий для українського експорту і де мешкає численна українська діаспора. З огляду на важливість цих регіонів для українських експорто-орієнтованих підприємств, слід розвивати спільну комерційну дипломатію. На превеликий жаль, Латинська Америка найгірше серед усіх регіонів світу представлена у зовнішньоторговельному обороті України і цю прогалину можна заповнити за допомогою Іспанії як адвоката наших інтересів у регіоні, що динамічно розвивається.

6. Досвід іспанського «економічного дива» для України.Іспанський ринок товарів та послуг – п’ятий за розмірами та один з найдинамічніших до початку глобальної економічної кризи у Старому Світі. До кризи 2008-2009 рр. Іспанія була найуспішнішою крупною державою Західної Європи. Про іспанське «економічне диво» написано багато статей, однак не в Україні. Іспанський ринок товарів та послуг дуже погано розроблений українськими підприємствами. Цікавим для України може бути досвід розвитку туризму в Іспанії, оскільки іберійське королівство є одним зі світових лідерів з розвитку туристичної інфраструктури.

7. Досвід іспанської енергетичної безпеки для України.
Іспанія є європейським лідером у використанні альтернативних джерел енергії, одним з лідерів з розвитку ядерної енергетики (за часткою атомної енергетики у загально виробленій енергії Іспанія входить до першої світової «десятки»), що вельми актуально у розбудові енергетичної безпеки України. Іспанські компанії «Iberdrola Renobables» та «Abengoa», що посідають провідні позиції у світі у використанні сонячної та вітрової енергії, будують крупні електростанції у США та Іспанії (у 2009 р. в Андулусії відкрита найбільша сонячна електростанція у світі), Британії (у Шотландії відкрито найбільшу вітрову електростанцію Європи) та інших державах, але досі не присутні на українському ринку. Україна вперто ігнорує досвід країни, що є зразком для наслідування у альтернативній енергетиці навіть для таких країн, як США та Японія.

8. Досвід Іспанії у розбудові транспортної та футбольної інфраструктур.Іспанія має одну з найкращих у світі мереж автомобільних і залізничних шляхів (зокрема швидкого сполучення), яка майже не поступається німецькій і суттєво випереджає італійську. Піренейське королівство має славнозвісну футбольну інфраструктуру, що вельми актуально з огляду на підготовку України до Євро 2012. Варто також нагадати, що у Польщу та Україну іспанці їхатимуть у статусі чемпіонів Європи.

9. Досвід Іспанії у трансформації від патріархального до ліберального суспільства, а також у дотриманні прав людини.Після приходу до влади у 2004 р. соціалістів на чолі з Х.Р. Сапатеро Іспанія перетворилася на одного з найвідданіших захисників прав людини. Будучи ще півстоліття тому оплотом європейського політичного авторитаризму та культурно-релігійного консерватизму, країна змогла зробити карколомний стрибок вперед. У соціально-культурному плані сьогоднішня Іспанія – це зовсім інша, ніж 30 років тому, держава з ліберальними цінностями.
Найбільш вражаючими трансформаціями іспанського суспільства та іспанської ідентичності є такі:

• 
  
  В нинішній Іспанії один з найвищих рівнів підтримки демократії у світі, в той час як протягом століть Іспанія була оплотом європейської реакції.
• 
  
  Активне громадянське суспільство, що проявляється великою кількістю громадських організацій (особливо активні ті, що займаються гендерними питаннями та місцевим самоврядуванням).
• 
  
  Зразкове додержання прав людей з фізичними вадами, яким надаються серйозні преференції в усіх напрямках життя.
• 
  
  Практично рівне представлення жінок та чоловіків у бізнесі та політиці (у цьому питанні Іспанію часто порівнюють з скандинавськими країнами). У 2008 р. саме в Іспанії з’явився перший у світі прецедент призначення вагітної жінки на посаду міністра оборони.
• 
  
  Підтримка більшістю іспанців не тільки гомосексуальних шлюбів, але і всиновлення геями дітей. Останнє присутнє тільки у 2 країнах світу, одна з яких – Іспанія. Подібний факт дисонує з великою нетерпимістю іспанців до осіб нетрадиційної орієнтації у її не такому вже далекому релігійному минулому.

10. Іспанська мова як один з ключів під’єднання України до глобалізаційних процесів.Іспанська мова є другою за поширенням та економічним впливом мовою західної цивілізації (після англійської), але вона недостатньо представлена в Україні, де сильно поступається французькій, німецькій, а інколи й італійській. Якщо Україна хоче знайти в Іспанії та Латинській Америці (а це більше 500 млн. людей) надійних бізнес і політичних партнерів, то необхідно виправляти ситуацію зі знанням пересічними українцями іспанської мови. Водночас, це має бути двосторонній процес. За останні 10 років Іспанія більше уваги приділяла розвитку культурно-мовного діалогу з нашими сусідами, як-от Польщею, Росією, Румунією. В Україні досі немає крупного культурно-мовного центру Королівства Іспанія на кшталт Центру Гете або Британської Ради.

Виходячи з вище окреслених проблем та нереалізованих перспектив обміну досвідом між Іспанією та Україною, вважаю за доцільно навести такі рекомендації з виправлення ситуації, що склалася:

1. Активізувати співпрацю іспанських та українських неурядових організацій («мозкових центрів») задля використання іспанського досвіду приєднання до НАТО, ЄС, реформування політичного, економічного та соціального життя тощо;
2. Активізувати багаторівневі політичні (урядові, парламентські) контакти між Україною та Іспанією, що мають вивести політичні стосунки між 2 державами на новий рівень, сприяти позитивному ставленню офіційного Мадрида до вступу України до НАТО і ЄС;
3. Наповнити якісним змістом працю українських зовнішньополітичних відомств (посольств, консульств) в Іспанії з метою вирішення поточних проблем, що склалися між 2 державами;
4. Посилити співпрацю між торгово-промисловими палатами Іспанії та України, розробити та втілити у життя українсько-іспанську інвестиційну програму, що має сприяти збільшенню торговельного обороту між нашими державами та активнішому інвестуванню в українську економіку;
5. Скористатися послугами Іспанії як адвоката українських інтересів у Латинській Америці – регіоні, що є стратегічно важливим для українських експорто-орієнтованих підприємств;
6. Розробити та втілити у життя план заходів із захисту прав українських заробітчан, у тому числі нелегалів, в Іспанії, сприяти розв’язанню проблеми видачі віз українським громадянам;
7. Скористатися досвідом іспанської нетрадиційної енергетики з метою диверсифікації енергетичних джерел України;
8. Інтенсифікувати інформаційну пропаганду усередині Іспанії щодо реалій українського сьогодення, сприяти підготовці україномовних гідів;
9. З огляду на те, що система геополітичних пріоритетів формується у шкільному та студентському віці і оскільки саме молоде покоління українців мешкатиме у спільному з іспанцями європейському домі, необхідно:

• 
  
  Виправити освітні прогалини, що існують у шкільних програмах України та Іспанії;
• 
  
  Активізувати вивчення іспанської мови в Україні та української в Іспанії;
• 
  
  Інтенсифікувати студентський і туристичний обміни.

Україні конче потрібні адвокати у вступі до ЄС і НАТО. Нам дуже бракує нових ринків збуту продукції. Нашій країні вкрай необхідний успішний досвід реформ тих держав, що, як і Україна, мали у своїй історії перехідний період. Нарешті, Україні терміново потрібні зміни – зміни, що мають довести нашу належність до європейської родини, зміни, що зміцнять наші національні інтереси, зміни, що посилять, а не послаблять європейську політику безпеки.
Одним з найкращих позитивних прикладів для наслідування у вище зазначених питаннях є Іспанія – країна, що попри і досі існуючі у ній проблеми, змогла позбавитися статусу «задвірок Європи» і опинитися у колі держав, що претендують на членство у великій «двадцятці» найвпливовіших країн світу.
У разі, якщо Україні та Іспанії вдасться підняти двосторонню співпрацю до належного рівня, то виграють від цього не тільки наші країни, але й увесь європейський регіон.